Поки одні українці роками не можуть отримати, навіть невеличку, земельну ділянку — інші акумулюють їх десятками і навіть сотнями. Оформлюють на себе, на родичів, на друзів.
Питання — чому перші вирушають на війну, тоді як останні залишаються осторонь і живуть у комфорті?
Земля, як ресурс та джерело прибутку для одних — окопи та війна для інших.
У суспільстві сформувалася пряма і жорстка претензія, яку вже неможливо ігнорувати — чому ті, хто отримав від держави найбільше, чому вони не несуть співмірних обов’язків в контексті її захисту?! А на війну відправляють, в абсолютний більшості, простих людей — які не мають або кумів/сватів, або пачки грошей в кармані, щоб одразу відкупитися та забути кошмари перебування у ТЦК. Чому все саме так?!
Є такі, хто неодноразово звертався до адміністрації з проханням виділити, нехай навіть саму невеличку, земельну ділянку і нічого не отримав — жодного разу. І також знаю людей, хто має десятки земельних ділянок у найдорожчих місцях як курортної території Коблево, так і його приватного сектору.
І ось знову виникає те саме просте, але дуже актуальне та своєчасне запитання — чи не повинен земельний кадастр стати таким собі «орієнтиром» для ТЦК? Чому земля, як ресурс та засіб збагачення, виділяється одним, а захищати її повинні зовсім інші?!
Ще одна така думка: а чи не варто встановити правила, шляхом ухвалення відповідного нормативно-правового акта, згідно до яких обсяг наданої державою допомоги-ресурсів (в першу чергу — землі) буде прямо впливати на обсяг та конкретику обов’язків громадянина в контексті захисту своєї країни?! Оце б було дуже доречно.
І йдеться тут саме про безпосередню участь, але ніяк не про донати та інші форми «відкупних».
Великого розуму не треба, щоб набрати кредитів під заставу земельних ділянок (які були надані, скоріше за все, із порушенням законодавства) та залучені від фінустанов кошти «вкласти» у, так званий, чистий бізнес і вже з нього донатити, формуючи образ безкорисливого благодійника. Або навіть донатити напряму — одразу з кредитних коштів. А чому б ні?!
Сьогодні ж, все представляється не зовсім справедливим, а точніше сказати — зовсім несправедливим. Чому всі блага одним, а захищати та віддавати життя за ці блага мають зовсім інші?
Ось такі думки виникають щодо стану соціальної справедливості в нашому суспільстві. І як мені здається, все тут логічно, все просто і дуже своєчасно. А відповіді.. А відповіді на такі запитання суспільство навряд чи отримає. Принаймні у відкритому публічному медіапросторі. На жаль.
Також дивіться: зразок запиту на отримання публічної інформації .pdf
Ваш комментарий будет первым