На тлі війни та регулярних відключень електроенергії в Україні, експорт струму до сусідніх країн викликає дедалі більше запитань з боку суспільства.
Фото: г. Кишинёв, собор на Ştefan cel Mare.
Сьогодні з міста Кишинів, близькі мені люди, написали повідомлення про те, що 80% столиці без світла.
Це привернуло увагу та викликало в мене запитання щодо причин такої ситуації.
У відкритих джерелах та медіа зазначається, що причини відключення світла пов’язані як із погодніми факторами, так і з поточним станом енергетичного сектору України. Про це повідомляють також і українські засоби масової інформації.
Фактично це підтверджує, що Україна продовжує постачання електроенергії до Молдови.
У цьому контексті виникає логічне й, на думку багатьох людец, цілком справедливе запитання — як держава може експортувати електроенергію до інших країн, коли її власні громадяни під час війни, взимку залишаються без світла та тепла?
Водночас у публічному просторі дедалі частіше лунають сигнали про те, що суспільству фактично пропонується адаптуватися до життя в режимі постійних обмежень — без стабільного електропостачання, тепла чи води. Про це говорять окремі представники влади, посилаючись на критичний стан енергетичної інфраструктури та брак ресурсів для її швидкого відновлення.
На цьому тлі експорт електроенергії за кордон виглядає особливо суперечливо і породжує додаткове запитання — чи справді внутрішні обмеження є безальтернативними?
Складається враження, що багато українців хотіли б отримати чітке й публічне пояснення з цього приводу. Цілком можливо, що відповідні роз’яснення з боку профільних відомств уже надавалися, однак у широкому інформаційному просторі вони так і не стали помітними або загальновідомими.
У підсумку це знову повертає нас до ширшого та принципового питання — де проходить межа між міжнародними комерційними зобов’язаннями держави та її обов’язком забезпечити базові потреби власних громадян в умовах війни?
І головне — хто несе відповідальність за такі рішення, якщо вони порушують закон та базові права громадян?
Цей текст не є ствердженням чи звинуваченням. Йдеться про публічний запит на пояснення, який, судячи з реакції суспільства, поділяють дуже багато громадян.
Ваш комментарий будет первым