Останнім часом у юридичній спільноті та соціальних мережах активно обговорюється питання примусового доставлення військовозобов’язаних до територіальних центрів комплектування (ТЦК та СП). Але судова практика зазначила, хто саме має право обмежувати волю громадян у межах мобілізаційних заходів.
Багато дискусій виникає через нерозуміння різниці між «оповіщенням» та «затриманням». Судові інстанції, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, все частіше наголошують, що процедура мобілізації не скасовує дію базових норм права.
Содержание публикации:
Правовий вакуум чи чітка норма?
Згідно з чинним законодавством, повноваження органів влади розподілені наступним чином:
- ТЦК та СП. Здійснюють облік, оповіщення та призов. Вони не є органами правопорядку в розумінні закону, що давав би право на фізичне обмеження волі;
- Національна поліція. Єдиний орган, який має право на адміністративне затримання.
Але на практиці ми бачимо, що справа зовсім інша і ТЦК не просто затримують і доставляють громадян у пункти збору, а й застосовують заходи фізичного впливу порушуючи при цьому основні права і свободи громадян, які гарантовані як національним законодавством, так і міжнародно-правовими актами.
Посилання на нормативно-правові акти
Для аргументації своєї ЗАКОННОЇ позиції громадянам варто спиратися на такі документи:
- КУпАП (ст. 262) — фундаментальне право на затримання;
- Закон України «Про Національну поліцію» — повноваження правоохоронців;
- Постанова КМУ №560 — детальний алгоритм дій груп оповіщення;
- Рішення суду (справа № 756/15152/23) — судова оцінка порушень цього алгоритму.
Позиція суду — затримання силами ТЦК незаконне.
Постанова КМУ №560 від 16.05.2024
Цей документ визначає, що саме поліція здійснює адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили правопорушення за статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Постанова чітко розділяє ролі — представники ТЦК можуть бути частиною груп оповіщення, але право на примусові заходи залишається за правоохоронцями.
У постанові зазначено, що у разі відмови від отримання повістки або порушення правил обліку, старший групи оповіщення (представник ТЦК) пропонує особі прослідувати до ТЦК. Якщо ж особа відмовляється, він викликає поліцію, яка і проводить затримання (пункти 53-54 Порядку).
Як свідчить актуальна судова практика (зокрема, посилання на норми ст. 262 КУпАП), затримання громадян представниками ТЦК без участі поліції визнається перевищенням службових повноважень.
«Повноваження проводити адміністративне затримання та примусово доправляти громадянина до ТЦК мають лише працівники поліції. Військовослужбовці такого права не мають» — йдеться в типових рішеннях судів за даною категорією справ.
На жаль, на практиці все зовсім по-іншому.
Коротка пам’ятка для читача.
- Якщо ТЦК зупинив на вулиці. Ви маєте право вимагати присутності представника поліції;
- Спроба примусової доставки. Лише працівник поліції може скласти протокол про адмінзатримання та доправити особу до поліції або до ТЦК та СП;
- Права при затриманні. Вимагайте складання протоколу затримання (ст. 261 КУпАП) та надання безоплатної правової допомоги.
Висновок. Ефективна мобілізація неможлива без довіри суспільства до інститутів влади, а ця довіра будується на суворому дотриманні закону. Судова практика чітко вказує, що державна необхідність не є індульгенцією для порушення процесуальних норм. Правосуддя підтверджує — національна безпека та права людини, це не взаємовиключні поняття, а фундамент, на якому тримається вся держава.
В публікації використано, у тому числі, матеріали правового пабліку Юрист Online. Бережіть себе!
Ваш комментарий будет первым