У нашому суспільстві та повсякденному нашому житті є речі, які, на перший погляд, можуть виглядати «звичайною побутовою ситуацією», але насправді виходять далеко за межі такого «звичайного» побуту. І катафалк із брендуванням похоронного дому, припаркований у центрі житлового двору багатоквартирних будинків – це саме такий випадок. Це випадок за межами звичайних побутових взаємовідносин.
Особливо сьогодні, коли в Україні триває війна, коли щодня звучать новини про загиблих, поранених і зниклих безвісти людей. У такій реальності автомобіль із написами про похоронні послуги – це вже не просто «машина сусіда».
Для багатьох людей це прямий інформаційно-психологічний подразник, який щодня нагадує про смерть, втрату, поховання і страх перед найгіршим.
Для родини тих, хто на фронті, для матері зниклого безвісти сина, для літнього пенсіонера або для того, хто бореться з невиліковною хворобою – такий «дворовий інформаційний фон» стає не нейтральною «картинкою», а додатковим психологічним ударом по внутрішньому стану, який і без того може бути травмованим війною, втратами, хворобою або постійною тривогою.
Саме тому ситуація, яка виникла, не може оцінюватися лише як питання звичайного паркування.
Постійна присутність такого автомобіля з відкритим фірмовим стилем похоронної агенції неминуче створює інформаційно-психологічний вплив на людей, які не обирали щодня бачити такий посил біля під’їзду свого будинку або на пішохідному маршруті через двір, поруч із дитячим садком та іншими об’єктами соціальної інфраструктури.
І якщо наявність такого спецтранспорту у цьому дворі є невипадковістю і не лише проявом байдужості до почуттів мешканців, а фактичним способом «прихованої» реклами своїх послуг, тоді ця ситуація набуває зовсім іншого характеру.
Тоді це вже не лише питання людської нечутливості та соціально-моральних меж, а й відповідної правової кваліфікації – чи не перетворюється житловий двір на місце фактичного просування ритуальних послуг серед людей, які перебувають у стані страху, втрат, хвороб, віку, або під впливом наслідків війни.
Про що йдеться мова. Ще трохи детальніше. Йдеться про житловий двір у с. Коблеве, «молдавські» п’ятиповерхівки. Не про територію підприємства, не про спеціалізовану стоянку, не про гаражний кооператив.
Двір, у якому живуть люди
Це звичайний простір між багатоквартирними будинками з активною пішохідною зоною, місцями щоденного руху людей, під’їздами, вікнами квартир, дитячим садком і дворовою територією, якою користуються як місцеві мешканці, так і мешканці Коблеве взагалі.
Саме тут постійно знаходиться спецтранспорт похоронного призначення з помітним фірмовим оформленням. Вже декілька місяців. На автомобілі легко помітні написи, пов’язані з похоронними послугами – телефон, адреса, назва підприємства.
Головним є сам факт того, що у житловому просторі постійно стоїть катафалк із візуальним повідомленням про похоронні послуги.
Не просто питання паркування
Катафалк – це не нейтральний мікроавтобус. Цей транспортний засіб має СИЛЬНЕ СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. Він асоціюється зі смертю, похованням, втратою, прощанням із близькими.
Якщо такий автомобіль щодня стоїть у центрі житлового двору (а воно саме так і є), виникає ще одне неприємне, але необхідне для з’ясування запитання – це просто зручна стоянка для спецтранспорту, чи це фактичне використання спільного житлового простору як місця для реклами похоронних послуг? А може, це і перше і друге разом? Дуже зручно.
Навіть якщо водій не ставив перед собою рекламної мети, ефект для людей саме такий. Мешканці й перехожі бачать не просто мікроавтобус. Вони бачать катафалк із написами, які щодня нагадують про втрату. І бачать це не біля офісу ритуальної служби, не на кладовищі, не на спеціалізованій території – вони це бачать у дворі свого дому. Мабуть це не є нормою.
Я вже, місяці як два тому, привертав увагу саме з цього питання – але, як можна помітити, нічого не змінилося. Спецтранспорт «на місці».
Як би там не було, але «прописати» в житловому дворі багатоквартирних будинків, ще й біля самого входу в дитячий садок, брендований катафалк — це не є нормою.
Воздействие на поражение в зоне безопасности
Дом и двор — это психологическая «крепость» человека (местного жителя). Мозг подсознательно ожидает увидеть здесь сигналы спокойствия и жизни — обычные семейные машины, коляски с «Я же Мать», соседей, дворовых животных. Когда в эту мысленную конструкцию насильно внедряется символ смерти, происходит жесткий когнитивный сбой. Мозг получает «пробоину» там, где он меньше всего ожидал атаки.
По самым незащищённым..
Для пожилого человека или тяжелобольного соседа такой автомобиль становится не просто раздражителем. Траурная надпись «Похоронный дом» бьёт по внутренним страхам человека, по самрй основе. Такой когнитивный «выстрел» легко может уничтожить веру в выздоровление и/или мысли о времени спокойного преклонного возраста. Т.е. это всё легко деморализует человека. Депрессия, стресс. Человек идет за хлебом, а получает ментальный удар в упор. Это воздействие дезориентирует пожилых людей — я наблюдал их реакцию.
Эффект накопления
Один раз увидеть катафалк — это неприятно. Но когда он стоит там сутками, превращаясь в «партизанскую рекламу», этот «удар» становится серийным. Каждый проход мимо этой машины — это очередное воздействие. Психика жителей, и так измотанная войной и постоянным стрессом, ежедневно получает новые травмы. Это длящийся продолжаемый процесс. Это издевательство над людьми? Может это эксперимент?
В условиях войны, когда каждый из нас держится на пределе сил, наш двор должен быть местом спасения и психологической стабильности. Но вместо этого нам под окна выкатывают этот белый фургон, который работает как ментальное оружие.
І якщо за цією «практикою» дійсно стоїть прихована реклама ритуального бізнесу, то ця ситуація потребує обов’язкової юридичної кваліфікації з урахуванням експертних висновків психологів, медиків та інших профільних спеціалістів, які здатні фахово оцінити глибину деструктивного впливу такого «маркетингу» на психічне здоров’я громади в умовах війни.
Право людини не жити під тиском смерті
Сьогодні в Україні дуже багато людей живе у постійному стресі, в очікуванні і тривозі. І саме в такій реальності щоденна присутність у житловому дворі такого «спеціалізованого транспорту» з написами про похоронні послуги перестає бути нейтральною деталлю сільського пейзажу.
Як почувається той, хто чекає звістки про зниклого безвісти? Як на це реагує літня людина, для якої будь-яке нагадування про смерть може бути болісним? А людина з невиліковною хворобою – що вона має відчувати, коли щодня бачить поруч із своїм домом, або по своєму пішоходному маршруту, по якому вона ходить роками у своєму селі – що вона має відчувати, коли бачить пряме візуальне нагадування про похоронні послуги? Це, такий собі, ДУЖЕ агресивний маркетинг.
І це не перебільшення, і не емоційна маніпуляція. Це питання людської чутливості. Двір багатоквартирного будинку – це не лише асфальт і місця для автомобілів. Це середовище життя.
Тут проходять діти, ходять люди самих різних категорій та соціальних ролей, пенсіонери похилого віку, хворі люди, родини військових, сусіди, які повертаються додому після роботи.. Люди, які й без того живуть у складній психологічній реальності.
Важливо наголосити – ця публікація не спрямована проти спеціалістів, які працюють у ритуальній сфері. Похоронні послуги потрібні суспільству. Це складна, важка і необхідна робота. Але потрібність професії не скасовує моральної відповідальності перед оточенням.
Службовий транспорт похоронного призначення з відкритим брендуванням не повинен ставати постійною частиною щоденного життя мешканців звичайного житлового двору.
Є й правова складова таких суспільних правовідносин, якщо так можна висловитись. Національне законодавство регулює сферу реклами, благоустрою населених пунктів і похоронної справи.
- Закон «Про рекламу» встановлює загальні вимоги до рекламної діяльності та способів її розповсюдження;
- Закон «Про благоустрій населених пунктів» та безпосередньо Правила благоустрою Коблівської територіальної громади спрямовані на створення сприятливих умов для життєдіяльності людей;
- Закон «Про поховання та похоронну справу» визначає правові засади діяльності у сфері поховання.
Саме тому ця ситуація потребує кваліфікованної оцінки з боку місцевого самоврядування та відповідних спеціалістів.
Чи є це місце належним для постійної стоянки такого спецтранспорту? Чи не створює таке «паркування» дискомфорт для мешканців? Чи не використовується житловий двір як простір для розміщення інформації про похоронні послуги, фактично – реклами? Чи відповідає така практика моральним нормам життя нашого суспільства взагалі та громади безпосередньо?
Про відсутність реакції місцевого самоврядування
Окреме питання – реакція місцевого самоврядування. Цей спецтранспорт з’являється у дворі вже не перший день і не випадково. Йдеться не про разову короткочасну зупинку, а про ситуацію, яка триває достатній час і вже стала помітною для людей, що живуть у цьому дворі або регулярно проходять цією територією.
Саме тому виникає логічне запитання – чому досі немає публічної або хоча б видимої реакції з боку посадових осіб сільської ради?
Чому цю ситуацію не оцінили депутати, в окрузі яких знаходиться цей житловий двір? Адже місцеве самоврядування – це не лише формальні рішення сесій. Це ще й реагування на проблеми повсякденного життя громади. У тому числі, коли йдеться про моральний клімат, благоустрій і психологічний комфорт мешканців.
Можливо, для когось це здається «дрібницею». Але для людей, які щодня бачать під своїми вікнами, або на своєму пішохідному маршруті, катафалк з рекламою похоронних послуг – це вже не дрібниця. І якщо проблема існує в публічному просторі громади, вона заслуговує не на мовчання та прийняття як незмінну данність, а на уважну, експернту і відповідальну оцінку.
Мета цієї публікації – не розпалити конфлікт. Навпаки. Мета – донести просту думку про те, що мабуть так робити не можна. Не тому, що хтось заперечує право людини на роботу. Не тому, що хтось ставить під сумнів необхідність ритуальних послуг. А тому, що є спільний простір, є сусіди, є людські почуття, є війна, є втрати, є хворі й літні люди, є родини, які щодня живуть із болем і тривогою.
Якщо водій цього спецтранспорту мешкає у цьому дворі, він також має право на повагу. Але повага не повинна бути односторонньою. Повага, у цьому випадку, передбачає здатність подумати не лише про власну зручність та свої особисті інтереси, а й про те, як твої дії впливають на інтереси інших людей.
Рішення ситуації може бути простим і цивілізованим – гараж, спеціалізована стоянка, територія підприємства, інше місце, де такий транспорт не буде щодня стояти в центрі житлового простору.
Замість післямови
Як вже було сказано вище, громада – це не лише бюджет та голосування на сесіях. Громада – це, в першу чергу, люди. Це також і право людей не бути використаними «в темну».
Саме тому ця ситуація має завершитися простим і правильним рішенням.
Найкращий вихід – прибрати катафалк із центру житлового двору та знайти для нього інше місце. Гараж, спеціалізовану стоянку, територію підприємства або іншу локацію, де такий транспорт не буде щодня тиснути на мешканців своїм виглядом і написами.
Це не дискредитація професії й не заперечення права людини на роботу. Це нормальний крок назустріч живому суспільству.
Окремо варто сказати і про інший можливий аспект. Якщо постійне перебування цього автомобіля у дворі, з відкритим брендуванням похоронного підприємства, фактично використовується як канал просування ритуальних послуг, то це вже не просто питання особистої зручності водія. У такому разі йдеться про вкрай сумнівну з моральної точки зору практику – демонструвати рекламу похоронних послуг у житловому просторі, серед будинків і пішохідних маршрутів, біля самого входу у дитячий садок і серед людей, які не обирали щодня бачити таке «повідомлення».
Якщо це не реклама – тоді, тим більше, варто прибрати автомобіль із центру двору, щоб не створювати такого враження. Якщо ж, це все-таки форма маркетингової присутності — тоді ця ситуація потребує окремої оцінки з боку самоврядування та профільних спеціалістів.
Житловий двір не повинен перетворюватися на майданчик для просування похоронного бізнесу.
Ваш комментарий будет первым